Я одягав величезне взуття, щоб відчути себе великим, помітним і сильним! І коли дядя Женя (сусід квартири знизу) приніс «Наполеон», у моїй дитячій психіці (3-4 роки мені було) закріпився дуже точний сценарій: «Моя спроба зайняти чуже місце або привернути увагу винагороджується солодким».
Більшість дорослих продовжують ходити у «батьківському взутті» все життя!!!
👟 Надягають на себе чужі очікування, кар'єрні амбіції чи чужі сценарії стосунків.
👠 Намагаються дорости до чужого розміру, замість того, щоб спиратися на власну стопу.
👟 Гупають по життю чужими роликами, дивуючись, чому від цього так швидко втомлюються ноги і болить спина.
Коли дитина приміряє доросле взуття — це мило. Коли дорослий живе в чужому сценарії — це невроз, виснаження та втрата власного «Я».
Моя дитяча звичка полягала в іншому: я завжди уважно спостерігав за тим, чому люди чинять саме так, а не інакше. Досліджував, що ховається за їхніми реакціями — за зауваженнями, за мовчанням або за бажанням відкупитися шматочком торта замість прямої розмови про свої кордони.
Якщо ви досі ходите по квартирі свого життя в чужих туфлях — час їх зняти і нарешті відчути опору під власними ногами.
Обовʼязково підпишіться — скоро нас буде більше 10 тисяч, хоча мої публікації сягають мільйонних переглядів і деякі — жвавого обговорення. Сміливіших запрошую на консультацію 🫶🏼
Шевченко Тарас Сергійович
+380976064330
Viber, WhatsApp
Telegram @coachpsy1
#психологіяжиття #психотерапіяонлайн #психологіястосунків #сепарація #дитячийдосвід