Чек-лист: Емоційне вигорання чи лінь?
Перевірте свій стан за 10 симптомами: це звичайна лінь чи емоційне вигорання? Оцініть свій ресурс та дізнайтеся головне правило відновлення.
Стрічка публікацій
Дитяче «човгання»: гра у дорослого
Дитяче «човгання» в батьківських туфлях — це не просто кумедна звичка або гра у дорослого. Це перший у житті несвідомий експеримент із приміряння чужих ролей, кордонів та відповідальності.
Лікар — не Бог. Лікар - спеціаліст!
Держава вимагає від лікаря повної віддачі, дива. Але хто захистить самого лікаря від образ і самосуду?
Гастротур на чужих поминках🥟⚰️
⚡️🚨 👀 Я нарешті зрозумів, чому наш народ неможливо зламати. І чому мені особисто терміново потрібен ще один новий психотерапевт (і, можливо, екзорцист).
Чому ми залишаємося там, де нам боляче?
Ми часто тримаємося за місця чи стосунки, які виснажують. Здається нелогічним, але причина - прихована вигода. Вона дарує ілюзію стабільності, знайомий біль здається безпечнішим, а конфлікт приносить дивне полегшення. Усвідомлення цієї вигоди відкриває шлях до свободи й нових можливостей.
Чоловіки, скільки разів вас ґвалтували?
«Чоловіки, скільки разів вас ґвалтували? Скільки разів домагались на роботі? А скільки разів дорослий дядя в дитинстві показував пісю? А це частина "соціалізації" більшості жінок» — крик душі з соцмереж, який зібрав тисячі реакцій.
When Comparing Your Options Still Doesn’t Help You Decide
Sometimes we’ve compared all our options and still can’t decide. This is the first in Conversations About Decisions, a series exploring difficult choices. Through one situation, I share what I notice and where I would start in a coaching conversation.
Коли порівняння варіантів не допомагає ухвалити рішення
Іноді ми вже порівняли всі варіанти, але так і не можемо обрати. Починаю «Розмови про рішення» — серію розборів ситуацій, у яких вибір дається непросто. На першому прикладі показую, що я помічаю і з чого почала б роботу в коучингу.
Як не стати «вгодованою вівцею» в чужій грі?
Один клієнт якось сказав річ, від якої багатьох трясне: ми живемо у суспільстві, де кожен ходить із відкритою раною, а будь-яка новина чи коментар — це прямий удар по голісінькому нерву. Суспільство тригерить не тому, що довкола всі злі чи дурні, а тому, що всередині накопичився океан невиплаканого болю.
Сценарії нових похоронів
Коли ваш власний мозок починає працювати як ритуальне бюро, це означає лише одне: психіка намагається втриматися за штурвал корабля, який тоне у відкритому океані.
"Труби горять" і похмільна мотивація!
«Як труби горять — то сила волі така, що в рваних кросах через ураган біжать. А як лікуватися — то "ой, у мене нема сили волі"». І затишне страждання на дивані ще нікого не вилікувало.
Як навчитися казати «ні» і не відчувати провини
Колега просить підмінити його у вихідний. Подруга просить позичити гроші. Мама просить приїхати саме тоді, коли у вас уперше за місяць вільний вечір. Ви хочете відмовити, але чуєте від себе: «Так, звісно, без проблем». А потім злитеся. На них, бо знову попросили. На себе, бо знову погодилися. Якщо це знайомо, ви не одна. З цим запитом до мене приходять частіше, ніж із будь-яким іншим. І майже завжди проблема не в тому, що людина «не вміє» відмовляти. Вона просто не дозволяє собі це робити.